***
Усе одно весна вже! Хоча й біліє поле...
Насуплена смерічка в ошатності снігів...
Та сонячні посланці уже торкнулись волі -
Цілують на прощання огненних снігурів.
Усе одно шпаківні он кличуть повертатись
Поселенців пернатих із мандрів затяжних...
І дужо трембітають розпатлані Карпати,
Вливаючись в потоки очікувань дзвінких!
І хай земля ще в сплячці, але проснулось небо:
Очиська голубіють... То ж все одно весна!
Летить на зустріч щастю, мов ясноока Леда,
Душа серпанно-ніжна, намолена струна...
(1.03.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318208
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2012
автор: Леся Геник