Весілля.. пишна наречена і худенький молодий,
Ох, яка ж це парочка, - тільки жий і жий,
Гості з подивом самогонку п’ють,
Лиш дівчатка молоденькі з молодого ржуть.
Тесть на зятя поглядає, вуса поправляє,
Вигляд суворий - і очима розстріляє.
Нареченому світ не милий, чуть не плаче
П’яний дядько збоку – «не сумуй козаче!»
Молода дружина все пакує і пакує
Ну і де ж їй так усе смакує!
Вороття назад нема – молодий вже зрозумів,
«ну і як це я дозволив щоб тесть мене споїв?»
І так все скоро.. і весілля ,і обручки..,
Теща воркотить - «а я хочу внучки!»
Молодому все не йметься «як то я попав у ті кліщі?
але душу гріють – від машини ті ключі..»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318177
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2012
автор: oleg lytvin