Прости мою любов, коли вона горіла,
Мою надію, що серце пропекла,
Я тебе завжди кохав, та ти не любила,
А просто так собі жила.
Ти може мріяла, бо ти сміялась
А я ж то вірив бо літав
Ти загубилася в собі й не прокидалась
І я з тобою цілий вік проспав.
І в тому сні простому, так нескладно
Лягали всі мої думки на дно
Кохати, вірити – так марно,
В твоїм житті моє життя плило.
І гіркий, як полинь, той подих вітру
Прилинув до нашого вікна,
Я так любив тебе – до крику,
А ти лиш просто так собі жила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318103
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2012
автор: DarkLordV