От ти скажи – ну де ти бачив,
Стабільність щастя в повсякденному житті?
Не знаю, хто там що позначив,
Але я маю інше на меті!
Не треба скаржитись, що створюю колапс,
Що заганяю всіх до «скону»
Не заливав у голову собі той шнапс,
Щоб дарувати мить фатального «поклону»!
Дискутувати можна – це не сміх,
Бо може статися якась «холера»
І вічно це цікавить так усіх,
Насмішки й дивина: «Ото мегера…»
Які ж ви дивні, от їй-богу!
Я вам нічого не скажу!
Якщо вже хочете зуміти – майте змогу,
А все що треба – покажу!
І як казала добра та людина:
«Це все зворотна сторона медалі!»
А хочете ще більше, то невпинно,
Крутіть до мене всі педалі!
------------------------------------------
Ну що ж, мерсі за «вислуха̀ння» слова,
І сподіваюсь, що в наступний раз, вже інший
Не будете мені вже набридати знову,
Що вірш мій «депресивний», тобто гірший!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317992
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.02.2012
автор: Вальдемар Феруменко