Відпусти, не чекай, що зламаюсь.
Буде боляче. Буде – нехай.
Ти минеш. Я уже посміхаюсь.
Я уже не твоя. Так і знай.
Ти поглянь: дощ минув, сонце сяє.
Грози швидко зникають, мов дим.
Знову літо. Теплом зігріває
Той, хто знав: він не буде один.
Все мине. Ти пройдеш, мов примара.
Непомітний. Я знаю – чужий.
Вже розвіялись пустки і чари.
По собі лиш кошмари лишив.
Відпустив. Спали мідні кайдани.
Відпустив – залишаюся з ним.
Я пішла. Я пішла у тумани.
Ну а ти залишайся один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317990
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: Міщишина Христина