Сік березовий капав слізками,
сили в дерева більш нема.
Познущалися над берізками,
не для користі - задарма.
Зіпсували і просто кинули.
Соком сходь чи тихо всихай.
Ніби душі беззахисні вийняли,
сумом вкрився березовий гай.
Як дівчата стоять рядочками.
Є незаймані серед них?
шепотіло гілля з листочками,
осуд чувся в речах гірких.
Хто напився сльози дівочої,
не для радості той напій.
Віщування грози пророчої:
для забави - псувати не смій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317865
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: Любов Чернуха