Я втомилась чекати. Чекати на те, що колись
Ти вечірнім дзвінком знову з"явишся в мому житті.
Теплі спогади літа із серця вулканом лились.
Ми закохані бУли. Шкода, що тепер вже не ті.
Я втомилась кохати. Кохати тебе, як міраж.
Ти не мій ідеал, тож чому лиш тебе я чекаю?
На прозорому небі малюю розбитий вітраж.
Ти потрібен мені. А для чого? Для чого, не знаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317792
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2012
автор: Люба Василик