Чому ти щастя забираєш?
Чому ось так мене кидаєш?
А я ж тебе люблю!
І аж до болі я скорблю!
Усе у гниль перетворилось,
і небо сірим закрутилось,
і час для мене не минає
що ж зі мною? й Бог не знає.
Біль...біль...біль...
не сип на рану сіль.
Скажи кохаю!
бо ж серце моє затихає.
Пусти мене у свою душу,
не втримаюсь, себе удушу.
Невже ти хочеш щоб я вмерла?
І що ж душа твоя завмерла?
Завмерла?Це ж є знак!
А може любиш? так?..
І не скінчивсь тоді мій час,
може й вийде пара з нас!
Колись полюбиш ти мене,
моя ж любов ось так не йде!
І не скінчивсь тоді мій час,
може й вийде пара з нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2012
автор: Павло Брезент