Пустіют села на Україні,
Земля білішою стає...
Колись її потом поливали,
Тепер вона отруту жре.
Колишнi села, вербами були покриті,
Калина майже в кожного росла,
Пісня в них лунала кожний вечір,
І бігала сміючись дітвора.
Журавлі стояли між хатами,
В яких вода, живою вся була.
Плугарі поля всі потом поливали,
Пшениця колосиста, золота росла.
Тепер і люди зліші стали,
З красивих сіл тих повтікали.
Стоїть оброша та земля,
В кирницях мертва вже вода.
І верби голови нагнули,
Неначе теж вони нудьгують,
І вірять, що прийде той час,
Повернеться утрачена краса до нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317716
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2012
автор: заболотний