Як я помилялась в людях... чому? Чому я не хотіла їх розуміти, завжди уявляючи лише гірший варіант сценарію подій... а все ж то було по-іншому, скільки друзів і любові я втратила? Принципи, як могли вони вбити істину мою сутність ?!
Так і хочеться крикнути на весь світ: я інша.. я хочу любити, радіти, усміхатись, спілкуватись, підтримувати інших.
Сльози капають... чому ж я аж тепер це зрозуміла? Разом з тим, я вдячна Долі і всім тим, хто допоміг мені побачити справжній стан речей.
Я дякую всім, хто навіть на мить ввірвавшись в моє життя зумів змінити мій світогляд. Я вірю в Любов, Красу, Людину! Я люблю це життя, люблю людей і вірю.. вірю, що в житті ще лишилось щось святе..
Любіть, вірте, будьте щасливі!! Ніколи не пізно повірити і змінитись!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317702
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.02.2012
автор: Alexa