Як у зливу холодну горнусь до грудей –
не дозволь на півкроці спинитись!..
Ми полинемо в небо, забувши людей,
бо судилося мріям здійснитись.
Я тону в океанах блакитних очей,
що мене надихають, лікують.
Ти торкаєшся ніжно покірних плечей,
а вуста щось шепочуть, цілують…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317691
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.02.2012
автор: Анна Вейн