На мій вогонь, що палко роздуває
Кохання вітер, спраглий від зими
То вакуум, а інша заливає
Водою іскри, не зійшлися ми.
А як старатись, коли всі зусилля
Об стінку розбиваються, мов град?
Не можна, хоч і хочеться насилля!
Вірна любов не схожа на парад.
У ній не вибирають, як на ринку:
За кого, що пожертвувать комусь.
На, хочеш, сонце, з'їсти мандаринку?
Отак і щиро коїться чомусь.
Людині, що мені відкрита серцем,
Віддам останнє і не озирнусь.
За неї я посиплю рани перцем,
На будь-що я для неї розщедрюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317671
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2012
автор: Андрій Конопко