Зима покидає свій трон.
Розтанула з льоду корона,
Наповнилась соками крона,
Разом зі світанком розвіявся сон.
Прокинулось сонце, умилося небо.
З птахами прилинуло інше життя,
Старому не буде назад вороття;
Старого не треба, нового не треба.
Я хочу залишити те, що вже є,
Його берегти як найбільшу святиню:
Русяве волосся, твої очі сині...
(І постать тендітна в думках постає).
Я хочу сказати, однак слів замало.
Бо що таке слово? Слова - завжди звук;
Вони не змалюють ні ніжності рук,
Ні того, що очі сказали.
І музика зайва. Лише почуття
Дозволять розкрити себе в повній мірі.
Нічого не треба, мені досить віри
В безсмертя хвилини, у вічність життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317567
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.02.2012
автор: Perelubnik