Знов сніг іде...
Що ж дивного - зима.
Господар-лютий впорядковує комори,
розтрушує сніжно-земні тенори
несміло - час відходить крадькома.
Що ж дивного, коли лягає сніг
на запах кави, й обіймає сльотне місто.
Лимони у вітринах ще в намисті,
й на лавці, кашлем хворий чоловік.
Знов сніг іде, й лютневий щемороз
покашлює весною, також хворий,
хоч вже старий, та все одно суворий,
на лавці з чоловіком обговорює прогноз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317519
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.02.2012
автор: manko