Вечірня тиша. Прохолода. Зорі.
Моїм волоссям ніжно вітер грає.
Емоції, як на межі мінору,
Хочай причин для сумоти немає.
Я розчиняюся серед сніжинок,
Уже, мабуть, останніх в цьому році.
Я уникатиму старих зупинок,
Нізащо не зупинюсь на півкроці.
Завмерло все в очікуванні дива.
І серце мало не спиняє стук.
Лише мелодія зими правдива.
Сніжинкою бринить останній звук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317484
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2012
автор: Люба Василик