Франкова маленька країна
Край зустрічей й тихих прощань,
І мати її Україна - любов і турбота, і жаль.
А батько - буйнесенький вітер,
Що з ласкою крила віддав
Любов"ю до світу зігріта
Країна у вирі життя.
Тут люди у русі нестримнім,
Все мчать невідомо куди
Життєві реалії дивні,
Котрі нас ведуть до мети.
Крізь призму замріяних вулиць
Під руку іду я з дощем ,
Неначе літа схаменулись
Над тихим, нечутним плачем.
Заснули і парки, і сквери, і місяць її обійма,
От ту невідому країну - вона ж бо, дитина Франка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317357
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2012
автор: savka