І доведеться існувати далі,
коли сніг невблаганно розтане;
озирнеться оголеними наївно
пустошами
місто, яке втопило печалі
у вині й березневому бруді.
Я розгублюся. А ти зі своїми
пустощами.
І слів нам критично не вистачає,
весняний сплін прийшов як завжди раптом;
погляд незнайомцю в очі - це занадто,
і надто крихке печиво до чаю.
Весна - це завжди період розпа́ду,
розламана крига пливе за течією;
чомусь необхідно бути чиєюсь,
а лишатись собою - відверта зрада.
Пішки додому, стомлена, не рада,
знов тане сніг, і як не промочити взуття;
весна - це завжди період розпа́ду,
весною не сховатись від власного життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317264
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2012
автор: cold__wave