Наглість і самовпевненість перейшла усі межі. Хоча боягузтво теж мало місце. Як ти посмів питати нелогічно, адже ти – це ти. Але шок все одно присутній. Сказати, що розчарована, отже нічого не сказати. Лють, шалена навіть лють, але не більше.
Я, в свій час, спокійно чекала і терпіла, без феєрій почуттів і витоку інформації. Ти ж не стримався. Ти спробував все зіпсувати. Але, невже ти і справді думав, що у тебе це вийде.
Для мене ти був ніби з неоперабельною пухлиною. Ти помирав і тінь твоя ставала все менше. Але ти ж сам себе вбив тепер. За це можна тобі дякувати. І за те, що показав наскільки чудове «тепер» я маю.
Я вважала, що помилилася на одне слово, точніше на його часову форму, як виявилося помилилася я на цілу людину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317208
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2012
автор: залежна від тебе