Знову ніч обіймами ласкає нас. Знову ти і знову я.
Чомусь так серце крає крик, бо ти чужа і я чужий.
І знов читаю Штігера вночі, і знов ти спиш, забувши про біду.
І знову в снах ми разом цілу ніч, хоча, я не кохаю тебе, ні.
Це просто Осінь вкрала мою Зиму…
Це просто образ твій в моїй душі, це просто ангел, що повис у мене на плечі.
Чомусь так темно стало в білий день, бо очі сліпли від апатії ночей.
І серце б’ється на три чверті, а розум бачить лиш тебе,
І прагне бризу поцілунків по твоїх щоках,
І загорнути твою душу в обійми свого серця…
Дякую за щастя, що ти даєш мені не відаючи цього,
Дякую за біль, що повернув мене в життя.
Ти неймовірна, точніше Ви неймовірні, Мелоамін…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317201
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2012
автор: Mr.Keyn