Я – не ізгой, я – не меншина світу,
Не малорос, не бидло, не нацист!
Я не ховаю своїм нутром огиду,
Ненависть не несу, не множусь серед кист!..
Я – не корюсь, не стану на коліна,
Я – не віддам цю Землю бо колись,
Були пани, татари, московіти,
Народ тримався й до кінця моливсь.
Я – не романтик, не жертва ідеалів,
Я лиш проста людина серед всіх,
Наші батьки й діди у руки зброю брали,
Щоб захистити нас від царських псів.
Нехай усі за спинами говорять,
Що ми «мазепинці», чи то «бендери»,
Вони не глянуть, що вожді їх творять,
Зате в братерство – відкривають двері!
Які ви брате? – Вам брати угри й фіни,
У вашім мисленні – суцільний шовінізм,
Одні ви добрі, інші – то дибіли,
Що слухати не будуть про «братський комунізм»!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316885
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.02.2012
автор: Марк Тулій