За ранню і холодну сіру осінь,
бентежно-непощадний падолист.
За те,що була прірва близько досить,
в ту мить як був далеко зовсім ти.
За руки,що холодні та нерідні,
байдужі і сумні бездонні очі,
Короткі щастям повні ніжні дні,
І за безсонні довгі темні ночі.
За неосяжність бажаних вершин,
непевність в наше спільне нове "завтра",
За безліч невагомих дивних слів,
і за набридливо-напружене мовчання.
За невідправлені написані листи,
Та вимовлені пошепки зізнання,
За риторичні міражі-думки,
І всю печаль...наївні сподівання...
За сльози,що лилИсь напередодні ,
в передчутті розлуки-в тишині,
За ту,якою стала я сьогодні...
За світлий смуток-дякую Тобі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316831
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2012
автор: Solomia