Зумій

За  різнобарвним  плином  часу,
 За  колією  сновидінь,
 Пройшла  життя  важливу  трасу
 Й  бруківку  виклала  з  умінь.
 Чого  навчили  мене  роки?
 Що  зрозуміла  я  сама,
 Куди  вели  найперші  кроки
 Й  книжок  прочитані  тома.
 Навчала  мама  розумінню,
 Не  кривдити  дітей  малих.
 Помічником,  а  може  тінню
 Бути  для  рідних  і  старих.
 Навчили  слово  говорити,
 Та  головне  не  у  словах,
 Потрібно  вчасно  зрозуміти
 Про  що  написано  в  очах.
 Любити  вчилась  самостійно,
 Ховала  душу  від  біди.
 З  кимсь  розлучалися  спокійно,
 Хтось  з  кров’ю  залишив  сліди.
 Зумій  прощення  попросити,
 зумій  покаятись  в  гріхах,
 зумій  без  користі  любити,
 зумій  залишитись  в  віках.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316733
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2012
автор: Любов Чернуха