Моя воля не бачити світла,
Ніби знаєш, що все це у тьмі,
Моя доля із настроєм бідна,
А в очах лиш небесні вогні.
Моє щастя тебе не любити
Та не можу скорити його,
Моя сутність постійно губити,
Що не зробиш – вернеться воно.
Моя спрага – твої поцілунки,
І я бачу, що ти без жалю,
Моя думка, що рухатись можна
І що ми в безіменнім раю.
Моя серце навіки для тебе
І навколішки тихо стаю,
Моя чесність скарає, як вершник,
А вуста прошепочуть: «Люблю».
Це для тебе, як можу любити,
Бо душа моя справжня пітьма,
Це усе, що я можу хотіти,
Ще хоч раз цілувати вуста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2012
автор: Невідомська Вікторія