Я не була ніколи на війні,
Але боюся навіть уявляти,
Як полихає тіло у вогні
І у судомах причитає мати.
Я не була ніколи на війні,
У згадках розповіді діда-ветерана
І мрії в них були прості, земні –
Загоїти свої душевні рани.
Я не була ніколи на війні,
І хочу з миром старість зустрічати,
Щоб в пекло не відправити синів,
Й лише від щастя потайки ридати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316569
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.02.2012
автор: Любов Чернуха