Буває, хтось(чи просять, чи не просять)
Говорить: осінь ця безрадісна і сіра.
Однак я в це ніколи не повірю,
Бо знаю, що любити можна осінь.
Таки в пори цієї дещо справжнє є:
Це й під ногами листя кольорове,
І щирість, що закралася у мову,
І ніжне серце любляче твоє.
Під ковдрою від холоду сховавшись,
Милуюся багряним листопадом
І, снігу першого нарешті дочекавшись,
Сніжинки називаю зорепадом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316548
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2012
автор: Kotyaka