Живої води би випити,
Розбити цю мертву тишу,
А небо над нами, вибите,
Світанки у космос кришить.
Збиватись у зграї хижими,
Гострити списи і розум.
Так важко буває вижити,
Якщо ти потрібен грозам.
Криниці чекають повені,
Живої води, даремно.
Коли небеса оголені,
У душах, чомусь, затемно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316478
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2012
автор: Олександр Гриб