Нейлонова тиша розриває зсередини. Ти не мій.
Стискає старечими руками горло самотність.
Щоночі виходжу надвір з транспарантом
На якому великими чорними літерами пише "майже мертва зсередини".
Мені кажуть, що ідеальна, але я знаю:
Недостатньо сильна, аби викреслити тебе зі своїх нічних ігор в рифмування.
Недостатнє ст*рво, аби сказати:"Вимітайся з усіма хитросплетіннями душі з підвалин моєї пам'яті!"
Як завжди вибігаю надвір посеред ночі в пальто на голе тіло.
Шукаю найблищу кав'ярню.
Тихо і тепло.
Запиваю спрагу по тобі жадібними ковтками вистиглого лате.
Як ти? Де ти? - Стукіт по клавішах. Миготить екран.
Опів на третю.
Пробач, коханий, мою опівнічну агонію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2012
автор: Інга Хухра