Вогні горять
Все місто спить
Настала ніч
А я на мить
Згадала миленьке дитя
В якого мати без пуття
Воно у ліжечку одне
Як придорожник
Той щипне
Кому захочеться
Усі
Його жаліють
Тільки він
Малий Миколка все не спить
Він кличе маму
Він кричить..
Горохом котиться сльоза
Кому повинне це дитя?
Чого прийшло воно в цей світ?
Для радості а чи для сліз?
І хто ти? Хто ти?
Відгукнись
Чи в грудях камінь носиш ти?
Що залишила те дитя
Напризволя
На що життя йому дала?
І без любові те життя?
Немов непотріб віддала
Лишила, кинула, втекла
І серце кров’ю обдає
Коли дитя ті сльози ллє
І кожну жінку називає
Одним єдиним словом
Мама
Хто ти? Хто ти?
Чи ти душа?
Чи є у тебе пів гроша
У серці совісті людської
Дитя покинути в неволі
Малий Миколка все не спить
У ліжку –кліточці стоїть
Кому потрібен він
Кому?
Скажи мені
Тебе прошу
Хто почитає йому казку
Хто подарує світ і ласку
Хто колискову заспіває
Коли немає в нього мами
У нього іграшки і речі
А на столі солодкий персик
А він того зовсім не хоче
Лиш просить маму вдень і вночі
Хто ти? Хто ти?
Чи ти людина?
Чи є у серці хоч краплина
Любові що дитям зоветься
Нехай вона в тобі озветься
А ти десь ходиш,
З кимсь живеш
Когось пригорнеш,
Проженеш
Малий Миколка тільки жде
Коли вже мама забере
Хто приголубить це дитя?
У нього мати без пуття
У нього як і в нас життя
Одне, одне без вороття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316438
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2012
автор: PRF_Inna