Перша осінь ще пахне тобою,
А дощі ллють безперестанку...
Наші ночі такі холодні,
Що не будять нас навіть зранку.
Не дають навіть дозволу жити,
Замість щирості-карантин!
В цій любові і місця живого,
Не залишилось поза ним!...
Я не буду тебе пам'ятати.
Стануть марним тобі дзвінки.
Поміж нами...Немає вже правди.
Поміж нами...Пусті гудки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316367
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2012
автор: Фіктивна Трагедія