І на самоті я буду посміхатись

Прийшов  кінець  -  коханню
 Пробач,  що  не  зробила  це  раніше
 До  кінця  вірила,  
 що  все  у  нас  наладиться  
 Трималася  за  волосинку
 А  вона  не  витримала  випробувань,
взяла  і  обірвалась.
 Так  шкода,  але  це  життя
 Потрібно  рухатись  вперед
 Можливо,  оглядатися  по  сторонах
І  через  певний  час,
у  натовпі  людей
 Відчую,  що  ти  поруч  
 Та  тільки    побачу  я  тебе  в  обличчі,
 геть  чужому.
 І  покохаю  того,  як  може  і  тебе
 Та  це  лише  слова
 Неперевірені  у  часі
 Та  обіцяю,  я  буду  ще  коханою
 буду  і  щасливою
 Якщо  уже  й  без  тебе
 І  на  самоті  я  буду  посміхатись.
 04.01.2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316352
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2012
автор: Samolichenko Svitlana