Невтомні дні, чарівні ночі
І фатуму безжальні очі,
Немов ті образи жіночі
Такі безмовні і співочі
Стежать, хоч я й не хочу.
Вони слідкують крок за кроком,
Щоб не вбився ненароком,
Щоб жив, як маю(!) рік за роком,
Бо ж значення моє нівроку
У Вселенських планах.
Вони, ті очі, то прокляття,
Бо ми тепер з ними, як браття.
Куди піду – туди й вони.
Й немає в цьому їх вини,
Бо вони, то моя доля,
Яку змінити неможливо.
Вона – як та солодка воля
Така смачна й така важлива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316305
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.02.2012
автор: the Last Good