Дощ у Львові не спить,
Мовби сторож нічний,
Він господар на площах
І блукає неначе сновида.
Хоче гляне в вікно,
Потім знов полетить,
Десь туди,крізь віки,
Де чекає вже подруга Злива.
Вони разом пройдуться
Як панянка і пан.
Поспішати їм звісно
Не треба сьогодні нікуди.
Стукіт крапель об дах
Витанцьовує вальс.
В них є кілька годин,
Бо вже завтра отут їх небуде.
Тож сьогодні як діти
Бешкетують сповна:
Зазирають у вікна,
Оглядають намоклі балкони,
Кожну вуличку міста,
Пролітаючи,не омина
І цілують на стінах
Їх прадавні застиглі ікони.
Поцілунки їх миттю
Згасають нараз
І сльозами налиті
Прекрасні закохані очі,
Бо секунди зостались.
Щоби їх розлучить
Ранок скаже,що сонце
Спати нині вже більше не хоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316175
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2012
автор: Юрій Баюрак