Ти покидаєш країну моїх очей
І від’їжджаєш за кордон моїх рук.
Я залишаюсь серед сліпих ночей
І серед розлук.
Часто сумує наш дім на семи вітрах,
В гості до мене приходять лише дощі.
В’ється печаль наді мною, неначе птах,
І вдень, і вночі.
Зоряний вечір втому зніме з плечей,
Тихо розпустить волосся моє.
А сон витікає сльозами з сухих очей
І росою стає.
Знову плету павутиння своїх думок,
Ніч, наче всесвіт, не має меж,
Як вітер задує жарини нічних зірок –
Ти раптом прийдеш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316164
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.02.2012
автор: Володимир Шинкарук