Повів тепла у полі чути.
То на засніжені редути
Веснянка рушила війська.
Кіннота мчить струмків близька,
Грюкоче в лаві льодоходу,
Річкам даруючи свободу.
У авангарді первоцвіти,
Гаї жадають захопити.
Плацдарм бомбують чорні тали,
Готують для трави портали.
Вже пробивають твердь десанти
І відступають окупанти:
Морози, віхоли і стужі…
Льодить окопи на калюжі,
Бурульки шкірить крадькома,
Упертий командир – Зима.
Вона кида рішуче в бій,
Останній ар’єргарду стрій,
У блиску льодяних кірас -
Вітрів північно-сніжних мас,
Озимків-плазунів піхоту,
Свинцево-хмарову голоту…
Та не добути їй звитяги!
На Стрітення погубить стяги,
Відступить в полюсів твердині,
Весні віддавши успіх нині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316060
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.02.2012
автор: Осіріс