Як дістало це життя,
Все чекаєш і чекаєш,
Хочеться піти в небуття,
Та ти ж кохання шукаєш.
А може забути хочеш,
Вирватись із кайданів,
Як травинка ти тріпочеш,
Хочеш утекти з огнів.
Полетіти десь далеко,
І забути ті слова.
Може буде і не легко,
Та є на плечах голова...
Так здається буде краще,
Просто вмерти, і піти.
Загинути у смертній пащі,
Подивитись на світи.
Бо дуже важко
Тебе забути назавжди.
І я лечу неначе пташка,
І не кричу я: " Підожди".
Чого вже ждати?
Ця історія скінчилась...
Не можем з тобою щось мати,
Та й терпіти я навчилась.
Хоч в мріях ти ще є,
І снишся ше ночами,
Та тільки сон той гріє,
Він змиється дощами...
І все-таки піду.
Я просто тут не треба.
Від тебе віджену біду,
І полечу до неба.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2012
автор: Valya.S.