Без зайвих речень і речей, без кольорів,
Під сонним куполом захмареного неба,
Ти знемагав, ти всім єством мене хотів,
Суворим жестом закликаючи до себе.
Я загравала, одягаючи туман
На голе тіло, дивовижно похітливе.
І жартома тобі брехала: «Мій шаман,
Задовольни мене – і буду я щаслива».
…Глибока ніч замкнула сонце у підвал.
Холодний дощ лизав землі криваве тіло.
А ми кохались, ми чекали на фінал.
І шквалом пристрасті серця свої зігріли.
21.03.04
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3154
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.07.2004
автор: Мавка