Веселкою підперезалось небо,
Неначе стрічку кинув хто ясну.
А нам нічого більш тепер не треба.
А може й треба… Зараз не збагну…
Усе чудове: сонце, неба висі
І вишні в мисці у старім саду…
Ведуть танок метелики барвисті…
І літній дощ, що грається в росу…
Все так незвично, дивно і казково…
Цвірінькають на гілці горобці…
Без слів. Мовчи. Тут зайвим буде слово.
Лиш твої губи… вишні… горобці…
Без слів. Цілуй. Гарячими вустами…
Росинка тепла впала на щоку...
Ти знаєш: ні на що б не проміняла
Той вечір у старенькому саду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2012
автор: Marika