Не пам’ятаю довшої зими…
Ще й вимучила так морозом,
Залишилось так мало до весни
Скарги на холод кануть у прозі.
Обрамлене місто заметами
Дороги - стрімкий, пекельний каток.
Люди, як зомбі між альфами бетами
Померзли, заручники власних думок.
Стікають залишки зими струмками
По асфальту, грає сонце у калюжах,
Тепло вже поруч! – на перших шпальтах,
Наближення весни бентежить душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315346
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.02.2012
автор: owl silence