Десь сильний вітер кружляє невгамовно,
Свистить, вирує, метіллю завива.
Не знає спокою, летить куди завгодно,
Свою страшну стихійну пісню він співа.
Згинає пальми, підійма цунамі,
Бентежить людство, зносить їм хати.
Здіймає буревіі в океані,
Збиває з курсу дальньолітні літаки.
Він знає свою справу дуже добре,
І віддає їй все своє життя.
За свої вчинки радий невимовно,
Бо бачить в хаосі гармонію буття.
Він має перевагу матінки природи,
У нього сплеск емоцій через край.
Він знає, що не спиниться ніколи.
Як налетить на тебе, зіб'є з ніг - ти не зважай!
Така вже в нього хитра і бентежна вдача,
Він з ніг на голову усе переверта.
Він налетить, зруйнує - все ти втратиш,
Але природня сила все сторицею верта.
Він повертається морським легеньким бризом,
Несе найкраще все з далекої землі.
Ти зовсім не зважай його капризам,
Коли в спекотний день повіє він тобі.
Нізащо зупиняти вітер той не треба,
Ти краще з ним у небо полети!
Пусти у серце ти його до себе,
Заповнюйся бурхливістю і силою краси!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315245
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.02.2012
автор: Юліана