милуйся сміттєвими звалищами і густими вогнями
замиленими оченятами кліпай наївно,
тримай спину рівно
коли зупиняєш блискучі автівки
й тоді коли скалишся щиро усім,
немов на арені цирку...
ти прокидаєшся в шлунку своєї зірки,
тієї, що шлях твій повинна робити світлим.
ти бачиш як юні і вільні ковтають омани літри,
а потім лаштують на чесність тобі перевірки.
ти надто для себе чужа і тобі не спиться,
вдягаєш власне ім'я,
коротшу за пам'ять спідницю
й прямуєш вздовж лінії лісу,-
подряпана і зашкарубла
та все ще актриса.
тримаєш донорські сни в опустілих легенях,
усе видихаєш ментолові усміхи,
мантри священні.
і в пошуках завше вивчаєш старі афоризми
щоб влучно жбурляти їх в стіни
чужої харизми...
та перш ніж заснути малюєш обскубані крила,
рахуючи поспіхом кількість психічних відхилень.
і можна б дивитись це шоу без дивної втіхи,
горіхи чекання як вже пограбовані мушлі.
м'якушні бажання, інтриги й потоптані фіги
і кожен хто все ще сміється -
загубленомужній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315220
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.02.2012
автор: Biryuza