Мене розп"яли.
Цвяхами прибили до хреста.
Плювали,реготали ,проклинали.
Коли неправда правду повела-
Мене розп"яли .
Конаю на хресті.
А під хрестом ті людці правлять бал-
Розбійники з великоі дороги.
Але для мене хрест це не ганьба.
Хрест не ганьба,а символ перемоги.
Бо дух живий!
У зраненому тілі дух живий!
На моі рани Господь накладає миро.
Я ближче Бога у стражданнях пізнаю,
Коли уста молитву мовлять щиро.
Я вдячна ім
За вчинену ганьбу .
Тоді,як на хресті я умирала-
Німіло тіло,кровоточила душа-
По-справжньому з хреста Христа пізнала.
Ні,я вінка тернового
У долі не прошу .
Посудина,що складена тобою Господи й розбита,
Мов Фенікс-птах я знову з попелу встаю.
Встаю , і намагаюсь жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315122
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2012
автор: Ольга Струтинська