А грішна душа від неправди здуріла.
Вона ненароком, вона не хотіла.
Вона не хотіла з гріхом помиритись,
У штучному просторі знов опинитись.
Відчула свободу та знов заридала.
Вона усе знала,вона усе знала...
Вона знала те, що в гріхові скупалась;
Залишила клітку в раю і сховалась.
Поринула в безвість з жалем і навіки,
Й закрилися з болем стражденні повіки...
З плачем оглядалась і далі летіла,
Хоч крила зламала й літати не вміла.
Покинула рай і втікала від нього,
Й знайшла, як недивно, тернисту дорогу.
Кололась до крові і кров'ю стікала,
І нишком бездумність свою проклинала.
Ховалась від всіх і, звичайно ж, від себе.
Душі тепер точно нічого не треба...
І от яка в неї за все нагорода:
Заслужена проклята, вічна свобода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315081
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.02.2012
автор: Fata Morgana