Якось мені,нащадку хліборобів,
Бідою вигнаним з села,
Побачить довелось у полі,
Як гречка чорно-біла розцвіла.
Сп`янів я враз,від пахощів медових,
Оглох від гулу бджіл,
І квітів тих,хоч скромних,та чудових,
Зірвав пучок і вдома їх поклав на стіл.
І хлібороба дух,дух гречкосія,
Повстав в мені на мить.
Не дурно ж ще живе прислів`я
"У кожного своє болить".
Ото ж своє,ні мабуть наше,
Хто і не знає пахощів хлібів.
Хто "Бог у поміч" вже не скаже,
Хто позабув своїх дідів.
Отих,що хліб ростили у негоду.
І у борні за волю хто поліг,
Хто душу хлібороба горду
Поклав до України ніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315041
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.02.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико