Люблю дивитись людям у обличчя,
Шукати в них красу або потворність,
Знайти у когось манію величчя,
Спостерігати жестів неповторність.
Якщо довершеність у рисах є природна
І мова річкою, без берегів лягає,
Дивлюся в очі – бачу, там безодня
І пустка до глибин душі сягає.
Відлякує безмежність порожнечі,
Не допоможе тут і красномовність.
Ні гарна постать, ні покаті плечі,
Не допоможуть віднайти духовність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314811
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2012
автор: Любов Чернуха