Знову очі волошкові
Мені пригадались.
Круті брови, серпанкові,
Що раптом ламались.
Ніби гнівались на мене,
А може здалося.
Звабно кликало до себе
Запашне волосся.
І усмішка ця чарівна,
І уста жагучі,
Чарували,і дурів я...,
Та знов брови-кручі.
І не було в мене сили
Їх перебороти,
Все в мені вони гасили,
Та чинили спротив.
Я тепер себе питаю,
І мене це мучить:
Чому ж стали межи нами
Брови ці,мов кручі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико