Автобус щастя поруч проїжджає,
Я в розпачі кричу йому услід.
Хтось інший його швидко доганяє,
А я в серцях пошлю палкий привіт.
Не перший рік стою на тій зупинці,
Де блага роздають всім задарма.
Все мрію, щоб мені в маленькій скриньці,
Дали хоч щось, але мені нема.
Ну мабуть я іще не заробила,
Щоб мені щастя роздавали радо,
До цього часу я за все платила
І мала звісно зовсім не багато.
Махну рукою і піду додому,
Обов’язків надіну мідний обруч.
Зрадію ранку подолавши втому,
А щастя з тими, хто завжди є поруч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314506
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2012
автор: Любов Чернуха