Штучний фарбник
Зупиняє годинниковий хід
Своїм аміачним шумом,
Час перестає
Цокати,
І вже здається –
Ніщо не дихає,
Коли я бачу,
Попри автобусну зупинку світу,
Твій силует.
Ти заповільнюєш ходу,
Усмішка сходить
Із лиця,
Приходить розуміння
Твого не-існування.
Лише одна стрілка –
І тебе нема.
Ти зникаєш,
Наче комп’ютерний
Гібрид зображення.
Я хочу тебе обійняти,
Затримати чаювання часу,
Заповнити
Кінець
Своїм безмежним
Бажанням.
Але твоя шкіра
Вже розділяється на мегапікселі
Гаджетових снів,
А я
Не можу
Вилізти
Із проміжку
Шоколадої фарби
Свого волосся
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314359
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2012
автор: Тереза Абіс