Кружляє сокіл над осіннім полем,
В промінні сонця крила мерехтять.
Політ у серці відгукнувся болем,
Мабуть, так душі козаків летять.
Летять поглянуть на стару могилу,
Що під хрестом кремезним, кам’яним.
Барвінків яр. Тут за Вкраїну милу
Поліг козак на мості Шкірянім.
Його Марія ждала чорноброва.
Як люб їй був отой козак Іван.
Не вберегли ні ліс, ані діброва:
В бою нерівному помер від ран.
Кружляє сокіл, наче нас питає,
Чи хто згадає русичів усіх,
Що полягли у копачівськім краї,
На схилах Остриці оцих стрімких.
Стогнать втомилась Стугна обміліла,
Не стало їй ні голосу, ні сліз.
Віки стоїть той хрест і та могила,
І світить сонце, й плаче верболіз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314295
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2012
автор: Копачівна