срібна кефаль і берлінська лазур
льодьоніє в холодильничку Дніпро
його три камери
нерідко кому компенсують
пусті чотири у посинівших серцях.
Їм таким очі перед Різдвом
дивом стають кротячими
з плівкою морозного візерунка
а горло таких крізь сон хрипить
Панночка померла!
Великий Пан помер!
Славімо його літнім повітрям у сопілках
і шприцях
і знімках закопчених двох легень;
вони як знак бескінечності
переповнені киснем
тож виплескуй його
дихай і говори
один.
один.
один.
так мильні бульки на морозі
влітають і вилітають
із неживого горла твого
кожним округлим словом
мовби сріблястим яєчком.
Злижи ж пекучим язиком
сніг на поверхні губ
і вітром викинутих йому слів -
дихай
і зимуванням на кожному слові -
говори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314294
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.02.2012
автор: Snail