Заглядаю за обрій далекий,
Та майбутнього бачу лиш тінь.
Може, після задухи і спеки
Усміхнеться нам жадана синь.
Може,свіжий,незаспаний вітер
Осушить цю засмерджену твань.
Чи захистить нас Господа скіпетр,
Чи направить нас Господа длань.
Чи до віку ми знову і знову,
Засіватимем поле чуже.
Поступово забудемо мову,
Що до ладану дихає вже.
За роками,століттями глуму,
Над людським,над природи єством,
У страху і у відчаї суму
Ми бредемо з пониклим чолом.
Скільки пролито поту і крові,
Та ж не в тому-то звитяги суть.
Ми на небо залізти готові.
Хто нам вкаже наш зоряний путь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314236
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.02.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико